ПАЛІЄНКО Микола Іванович

07.12.1869, Київ – 11.11.1937, Київ

Видатний український учений-юрист і теоретик права.

Вищу освіту одержав на юридичному факультеті Імператорського Київського університету св. Володимира (1892 р.), по закінченні якого два роки знаходився в науковому відрядженні, завершуючи навчання у вищих навчальних закладах Парижа, Гейдельберга, Страсбурга.

За дисертацію «Суверенітет. Історичний розвиток ідеї суверенітету і її правове значення» (Ярославль, 1903) одержав ступінь магістра державного права, викладав у Ярославльському Демідовському юридичному ліцеї. З 1906 р. – професор, з 1912 р. – проректор Імп. Харківського університету, доктор державного права.

У 1908 р. М. І. Палієнко виступив ініціатором створення Комерційного інституту в Харкові, де викладав із дня заснування ВКК ХКТ. Після реорганізації вищого навчального закладу в 1919 р. продовжив роботу на правовому факультеті ХІНГа, очолив науково-дослідну кафедру проблем сучасного права ВУАН.

Наукові інтереси переважно стосувалися загальної теорії права, де їм була розроблена оригінальна психологічна теорія права, правової держави, державного і національного суверенітету, питання федералізму.

Дійсний статський радник, доктор права (1906 р.), професор, академік АН УРСР. Нагороджений низкою державних нагород Російської імперії.

Основні роботи:
Новая психологическая теория права и понятие права.– Ярославль, 1900.
Суверенитет: Историческое развитие теории суверенитета и ее правовое значение.– Ярославль, 1903.
Учение о существе права и правовой связанности государства.– Харьков, 1908.
Основные законы и форма правления в России: Юридическое исследование.– Харьков, 1910.
Областная автономия и федерация.– Харьков, 1917.
Конфедерации, федерации и Союз социалистических республик.– Одесса, 1923.
Право громадянства в сучасних федераціях і Союзі РСР.– Харків, 1926.
Проблема суверенітету сучасної держави.– Харків, 1929.